Зустріти Бога в страждаючому… (Проект М3 в Одесі 17.07-08.08.2016)

З 17 липня по 8 серпня 2016 в Одесі на проекті для безпритульних (і не тільки) Сестрам допомагали волонтери з Польщі з проекту М3. Приїхали Богдан і Малгожата. Час показав, що Ісус сам вибрав відповідне місце і відповідних людей. Додаємо трохи фотографій, але також свідоцтва волонтерів, які промовляють набагато сильніше, ніж будь-які інші слова.

“Як «свіжоспечена» медсестра 17 липня я поїхала в Одесу, щоб допомогти Сестрам Шариткам нести допомогу найбільш скривдженим і потребуючим. Я мала зайнятися перев’язуванням безпритульним ран: після ампутації, опіків та ран, які виникли від вживання наркотиків чи алкоголю.

Готуючись до виїзду в Україну, як волонтерка, я задумувалась чи справлюсь? Їхала зі страхом, адже була свідома слабких знань на тему праці з такою групою людей. Я уявляла собі, як це може виглядати, але зіткнення з реальністю повністю зруйнувало мої уявлення. Я сподівалась важких випадків з медичної сторони і на це я була готова, але на картину злиднів і такої величезної потреби в любові – ні. В очах цих людей бачила зранені душі і серця. Їх історії вражають так, що ти починаєш задумуватися над самим собою. На скільки сильно можна помилитися, оцінюючи людину тільки по його зовнішньому вигляді, тобто одязі. Не один з них жив колись, нормальним життям, як кожен з нас. Не один був зранений батьком  або матір’ю , не одного «покалічила» війна. Спіткнувшись, впав і не в змозі витримати те, що пережив, але хіба це дає нам право оцінювати і відкидати цих людей ? Я приїхала з думкою, що отримаю медичну практику.. Але крім практики я їду з величезним досвідом та безліччю історій, які будуть в моєму серці назавжди. Догляд за безпритульними допоміг мені зрозуміти, що кожен з нас може опинитися на їхньому місці. Ми ніколи не можемо бути впевнені, що не впадемо, що життя нас так сильно не випробує, що наше життя не буде подібним. Тому не перекреслюймо людей, які не справились, але простягаймо до них свої руки і проявімо милосердя і доброту. Подивимося на світ їх очима . Ми не є нічим кращі, лише наш одяг не такий бідний, але чи серця часто не є бідніші?

Заохочую всіх взяти участь у наданні допомоги людям потребуючим, відкрити свої очі і ділитися любов’ю. Тоді побачиш дивовижну річ, що твоє маленьке подароване добро принесе плоди також і в твоєму житті”

Малгожата Суйка.

“Я завжди хотів поїхати на місії. Але це не так просто. Передусім потрібно задуматися, чому так насправді хочу поїхати. Щоб знайомі бачили , а може це модне в моєму середовищі? НІ. Це колись можливо були і мої думки. Коли я пізнав Ісуса так насправді, Він дав мені справжнє прагнення, не просто виїхати кудись, але помагати ближньому. Це основа (фундамент),щоб виїхати, але також і для християнського життя з Богом в повноті. І нарешті настав Рік Милосердя… і я ПОЇХАВ!!! Я був здивований, що Україна, а тим паче Одеса. Як вже згадував, я завжди хотів, для цього я отримав справжнє прагнення і можливість, завдяки привітливості чудових Сестер Милосердя і Проекту М3. Але тиждень перед виїздом – появився страх. Жахливий параліч перед виїздом. Я переконався, як сильно діє сатана. Я відкрив Святе Письмо – єдине лікарство на будь які сумніви і побачив слова: «Вистачить тобі моєї благодаті». І наступний знак від Господа!!! Я поїхав, якщо вистачить то вистачить, цього достатньо. І таким чином я опинився в Одесі. Проведений тут час  це наука на все життя. Наука віри і милосердя.

Найбільше мене вразила «Спільнота в діалозі». Саме там я побачив міць Його Милосердя, але передусім Його самого в наркоманах, алкоголіках, бездомних, людей відкинутих. Це чудово, коли можеш Його побачити в іншій людині, особливо з таким минулим. Я подумав: «Боже, дякую Тобі, що міняєш їхнє життя, що через них міняєш і моє життя. Це надзвичайна благодать. Я, великий чоловік  почав плакати. Це пречудове, як великим може бути Його Милосердя!!!

Одного вечора в домі сестер я почув слова святого Вікентія від одної з сестер: «Якщо п’ять разів підеш до бездомного, то п’ять разів побачиш Ісуса». В цій хвилині і від цього моменту кожен наступний день почав означати для мене щось інше. Будь яка допомога, від перев’язок , через скручування шафи, одягання чоловіків до подавання ліків, принесло мені багато радості. Це неймовірне. Я не очікував зустрічі з Богом в Бідних, такого задоволення і великого щастя.  Мені вистачило Його благодаті! Їду звідси щасливий і підкріплений. Дякую Сестрам, які є справжніми Ангелами.”

Слава Господу. Дякую

Богдан Худи

17/07-8/08/2016

джерело: http://szarytki.com.ua/?p=1939