Skip to main content

Успішні пошуки мети «карнавальної суботи»

Юрій та Ізидор провели день на дірявих дорогах між Одесою, Балтою та Вінницею. Подолали більше, ніж 600 км. Тим часом вони зустрічали нескінченні рівнини, забарвлені чорноземом, зеленою травою. Безкрайні поля. Прочитайте декілька уривків із поїздки в Україну.

Головною метою цього дня, і, можливо, навіть нашого маршруту, було місто Балта. Через двісті п’ятдесят кілометрів від Одеси, так само, як і від  Києва.  Місто  має  двадцять тисяч жителів, брудні вулиці, забуті Богом частини міста, сьогодні з похмурим вітром і багатьма  проблемами. Десять років тому в місто прийшли Сестри Милосердя. Зустріли сестру і брата, дітей, які самі ходили нічними вулицями і шукали… хто знає, що!  Знайшли сестер, які в Балті хотіли створити безпечний будинок для дітей, притулок у формі денного догляду, дружнє місце для дітей, які заслуговують на увагу, які не мають дому. Вони розпочинали в орендованій  квартирі, незабаром вони купили невеликий будинок на околиці міста, перебудували його і почали!

Прості люди в місті намагаються вижити своїми силами.  Багато жінок шиють, печуть хліб, виготовляють речі своїми руками. На вулицях міста вони намагаються продати те, що вони виготовили і таким чином прожити разом з сім’єю. В Балті раніше був молочний завод, тепер його нема! Була столярна майстерня, але пропала… Більшість жителів працюють в Одесі, звідки вони повертаються один або два рази на місяць. Також і молодь під час канікул з радістю виїжджають в це приморське місто, намагаючись щось заробити.  І справді, якщо здібні, то повертаються з деяким новим одягом…і багатим, часто страшним,  досвідом. Сестри говорять, що часто виявляється, що початкова справа, на яку молода людина відправляється в Одесу, представляє вступ у світ безпритульності!

Тут, в домі сестер Милосердя, є: весела пісня, сміх від комп’ютерних ігор, м’яка постіль, теплий обід. Вдома нічого з перерахованого. Постійно мають під своєю опікою 60 дітей. На двох поверхах дуже мало місця. Малі діти, яких прийняли під свою опіку 10 років тому, тепер вже молодь з потребами, які відрізняються від потреб дітей, з якими дружать. Сестри з радістю би придбали,  обновили  і підготували для роботи будинок, розташований поряд. І справді, при цьому бажанні ми відчули, що було б метою нашої карнавальної суботи, яка відбудеться наступного року! Конкретна мета, допомога в проекті, який провадить в життя, при будівництві будинку, який відводить  від падіння молоді, від смерті! Якби ви бачили дружні посмішки дітей, які в будинку розмовляли з нами…і коли б їх порівняли з пригніченими обличчями молодих людей, які мерзнуть на вулицях, ви б побачили велику різницю і відчули б, чому  нам при розгляді планів, які мають сестри, стало так тепло на серці.

При всьому поганому тутешня людина, молода чи стара, присягає «назовні», зовнішнім образом, який прикриває її вбогість. Матеріальну і духовну. Також, якщо в цьому місяці не буде хліба в домі, ми купуємо новий мобільний телефон. Вдома діри в даху, а в школу дитина вдягається, як фотомодель з журналу. Вдома і всередині вбогі, що і уявити не можна, але між людьми і назовні виблискує задоволений і впорядкований! Розумій, якщо можеш…

Джерело: http://radio.ognjisce.si/sl/195/utrip/25470/

Переклад на українську Катерини Василенко

Новини

Яке твоє покликання?
Про покликання місіонера…

Хочеш дізнатися про нас більше або відчуваєш покликання?
Приходь! Подзвони! Шукай нас!

Дізнатися