Skip to main content

25 років богопосвяченого життя с. Марти Мешко МС

С. Марта, нещодавно ви святкували ювілей 25 років життя в Згромадженні Марійних сестер Чудотворного Медальйону.  Розкажіть нам про себе, коли ви ще не були в монастирі.

Я народилася в с. Туря Ремета, Закарпатської обл. в інтернаціональній родині. Дома спілкувались угорською, діалектом словацької мови та нашою Закарпатською мовою. Моя мама Каміла працювала бухгалтером, а тато Ілля – столяром. Мої батьки були віруючими і тому все добре про Бога я почула вдома. В цьому ж селі прожила своє дитинство, закінчила середню школу. Ми жили поблизу річки та лісу, тому надзвичайно любила та люблю природу. Змалку ми ходили в ліс збирати квіти, різні лісові ягоди, гриби. Або просто ходили гуляти до лісу чи на річку. Після середньої школи закінчила математичний факультет в Ужгороді. Потім три роки працювала вчителем в нашій сільській школі.

А як ви почули Божий голос, котрий вас кликав до богопосвяченого життя?

Свідомо над своїм покликанням почала задумуватись вже в зрілому віці. Життя сестер монахинь в моєму оточенні, до розпаду Радянського  Союзу, не було реальністю. Аж потім почали приходити в наше село

отці Місіонери, сестри монахині.  Приваблював спокій священиків, з яким працювали, їх привітність, радість, пошана до людей. Ось в такий сприятливий час прийшла думка про покликання. Питання “чи ти не думала” почало мене занепокоювати. Турбота про батьків – як їх залишити?! Вони потребуватимуть моєї допомоги… Що буде з ними, як це їм сказати?  Розповіла мамі про свої роздуми, наміри. Мама відповіла, що вона мене народила не для себе, і я можу збудувати своє життя так, як я хочу. І мама і тато мене дуже підтримали. Прийняти рішення було важко. Піти у невідоме, залишити батьків, залишити роботу. Багато молилась, радилась з духовними особами. Часто споглядала образок, на якому була Діва Марія, під її ногами земна куля, а з її рук виливається світло благодаті на овечок, яких на цьому образку була незлічима кількість. Між ними, між тими овечками, бажала бути також і я. Правда, тоді я не дуже усвідомлювала, як це буде виглядати конкретно.

Якими були перші роки в монастирі?

Початки були важкі – нове оточення, нові люди, нова мова, новий порядок, перші пізнання духовного життя. Почалось пізнавання самої себе, перші розчарування про життя в спільноті, у  собі. До Згромадження вступила в Словаччині, там пожила з сестрами 4 місяці. Потім дорога покликання привела мене в Словенію, де я проходила постулат та новіціат. Після закінчення новіціату служила в Словаччині 4 роки. Там закінчила теологію. Також викладала математику та провадила катехези у восьмирічній школі. Окрім того, допомагала у всіх видах служіння спільноти Марійних сестер. Потім мені запропонували навчання в Римі, де два роки вивчала теологію богопосвяченого життя. Після Риму повернулась у Словенію, де три роки викладала для сестер у новіціаті. В 2005 році приїхала з с. Йожицею у Київ, служити убогим разом із отцями Місіонерами.

На вашу думку, що є в богопосвяченому житті найголовніше?

Богу подяка за дар покликання, за людей, які впливали на моє життя, за можливості особистісного зростання, за можливість вчитися, творити,  служити іншим. Дякую за дар духовного життя, за можливість щоденної молитви, через яку Господь Ісус спілкується зі мною особисто, відкриває свою милосердну, довготерпеливу любов, вчить любити інших. Вчить, що тільки любов дає сенс всьому, що намагаюсь робити, осягнути.

Як ви дивитесь на майбутнє?

Відкриваю, що християнська любов – це вміння ділитися. Господь дає мені, я приймаю. Я даю Йому і Він приймає. Дуже просто. Бог є з нами в кожному моменті життя як той, котрий приймає від мене те, що я  Йому даю  – працю своїх рук, свої намагання, свою історію, своє минуле, проблеми, почуття, гріхи, біль, страждання… Він приймає мене і все, що належить мені як своє і дає мені Себе, своє життя, свою любов, яка перемагає будь-який страх. Хотілось би всім, кого ще зустріну у своєму житті, промовити не тільки словом, але й життям – Бог є добрий, не бійтесь Господа, не бійтесь відкрити йому двері серця, не бійтеся служити йому!

Якщо Господь вас кличе до богопосвяченого життя, не бійтесь вибрати та йти цією дорогою.

Всі благодаті до нас, до мене, приходять через Діву Марію. Довіряю їй своє життя.

 

Новини

Яке твоє покликання?
Про покликання місіонера…

Хочеш дізнатися про нас більше або відчуваєш покликання?
Приходь! Подзвони! Шукай нас!

Дізнатися