Перечин

Римсько-Католицька парафія св. Августина

Місто Перечин в історичних документах, списках володінь, письмових роботах згадується вже в 1266, 1349, 1425 роках. Спочатку це було поселення, пізніше село, а в 1947 році – районний центр, селище міського типу і 4 березня 2004 року Верховна Рада України надала Перечину статус міста.

Тут проживає 7800 осіб. Відстань від м. Ужгорода – 21 км.

До підніжжя невеликої гори, або вірніше пагорба Гурка, притиснувся Божий храм – Римсько-Католицький костел св. Августина, який в 2006 році відзначив свій славний ювілей – 100-річчя.

У географічному словнику Угорщини 1839 року Перечин згадується як село, в якому проживало 70 – римо-католиків, 759 – греко-католиків і 76 євреїв. А в 1903 році тут проживає 2 тис. чоловік.

У 18-19 ст. Перечин втягується в ринкові відносини, якому сприяли наші ліси, поява залізниці смт. Вел. Березний, м. Перечин. І це дало поштовх заснувати акціонерною фірмою «Бантлін», хімічний завод у Перечині (1893 рік). Завдяки розвитку промисловості, появі залізниці, зросло і населення за рахунок іноземних фахівців: італійців, німців, словаків, угорців, яких запросив “Бантлін”.

Число римо-католиків зросло приблизно до 680-700 чоловік. Перечинська римо-католицька громада утворилася у 1902 році. Вони почали наполягати на будівництві римо-католицького храму, але до того вони відвідували греко-католицький храм св. Миколая, побудований на горі Гурка.

У 1905 р. італієць Гайотто Франческо купує у родини Зима Ференца земельну ділянку під будівництво костьолу, тоді старостою був Верджак. Для будівництва храму завод виділив 10 тис. крон і решту грошей зібрали віруючі.

Фундамент і стіни із каменю, привезеного на возах з Сухого Потоку, з Теплої Ямки, зводили італійці Комінотто Санто з синами, Меніс Яків Гайотто Ф.

Столярні роботи: двері, вікна, лави, вівтарі (спочатку був виготовлений центральний – св. Августина), а також на правій стороні вівтар Ісуса, через півроку після освячення храму, зроблений був і третій вівтар Пречистій Діві Лурдській. Все це було виготовлено в столярній майстерні Гоєр Олександра.

Костел був побудований і освячений в день св. Августина 1906 року. Костьол належить до еклектики, яка виникла в буржуазній Франції наприкінці ХVIII-поч. ХІХ ст.

Розміри храму: довжина 24м, ширина 9 м, висота 34 м.

Є дзвіниця: 2 дзвони відразу були освячені з храмом, а малий дзвін поставлений і освячений через два роки на свято св. Августина. У костелі є корпус і ризниця, прекрасний орган. Церковний орган був виготовлений в середині ХІХ ст., а внутрішні частини між 1920 – 1939 роками. З 1914 року Перечин став парафією. Метричні записи почали вести з 1920 р.

Першим парафіяльним священиком був о. Бартфоі Кальман. При ньому в 1934 році був проведений внутрішній ремонт костелу.

Наступником о. Бартфоя був о. Штеффель Дьордь (нар. У 1910 р.), також священики Ланцькі, Шорош, Ларінець Адальберт, які в 30-40 роках теж служили в нашому костелі.

У 1943-1945 рр. духовною особою був о. Прібуш. З 1945 по 1947 рр. був о. Йосип Йовжічко (народився в Капушани), жив на квартирі у сім’ї Комінотто Артура, а в 1946 – 1947 роках підготував дітей до першого причастя. У 1947 році він виїхав до Чехословаччини і наш костел вже не мав постійного священика, дітям не дозволялося відвідувати храм.

Був священиком у нас о. Буйолов Бернард. Трохи покращилось духовне становище, коли прибув із заслання духовний отець Горват Августин. Він проживав на квартирі у сім’ї Ігнац Імріїв, обслуговував всю Турянську долину, хрестив дітей, таємно вінчав, робив похорон. І в той час був проведений зовнішній ремонт костелу.

У 1979 році, під керівництвом майстра Молнара Михайла, весь ремонт робили силами віруючих: жінки Комінотто Агнеса, Бублак Єлизавета, Коцки Клара, Гоєр Ганна, Штіфель Марія, робили суміш з цементу, а підсобні чоловіки (Ігнац Людвіг, гренцерів Василь, Нодь Людвіг, Смоляр Іван) працювали вранці і ввечері після роботи. Перечинський костел переживав дуже важкі роки, коли віра жорстоко переслідувалася, костел закривали, а священиків без провини в Сибір відправляли у заслання. Мало хто повернувся …

Наш костел діяв постійно, коли не було священиків, то віруючі самі молилися про померлого і ховали його, тихо проводили молитви в храмі, літанія, а також своєчасно розплачувалися з великими податками і різними фондами. Весь атрибут Туря-Реметского костелу 1945 року зберігався в Перечинському храмі (відповідальні були члени двадцятки: Бублак Е., Ігнац Л., гренцерів, Комінотто, Підгородська А., Коцки К., Федір А.).

Чорна хмара насунулася на віруючих, коли антихристи почали знімати, ламати хрести. Але наші парафіяни відразу добре зреагували і хрест який біля дороги стояв, перенесли глибше в церковне подвір’я і поставили поблизу костелу, відвернули від центральної дороги. Іншою була доля хреста, який стояв у дворі перед будинком райці Василя. Віруючі його вибрали і поставили на старому кладовищі. Там він стоїть по сьогоднішній день.

У той час забирають з костелу о. Августина Горвата, мотивуючи це тим, що він ховає в’язнів-священиків греко-католицької церкви, таємно хрестить дітей, навчає і готує дітей до Першого Причастя і т.д. Через два роки до нас направляють працювати священиком о. Товта.

Після нього до нас прийшов служити о. Петро Жарковський. При ньому повернуто було, згідно з актом, весь церковний атрибут Туря-Реметскому римсько-католицького храму св. Юрія, який зберігався більше 50 років в костелі св. Августина.

Першими місіонерами в Закарпатті були священики зі Словаччини. У 1993 р., згідно з рішенням Апостольського Нунція в Україні Антоніо Франко центром місіонерської діяльності стає м. Перечин. Першими священиками-місіонерами у нас були духовні отці о. Ян Снягнічан СМ, після нього о. Станіслав Зонтак СМ, о. Ігнац Маткульчік СМ. При них було куплено недобудований будинок від жителя Перечина А. Матьовка, під фару.

Після них приїхали в нашу парафію о. Франтішек Гонішек СМ, о. Йозеф Нога СМ. Вони закінчили будівництво фари. При них були організовані «дев’ятники» перед Різдвом Христовим, які вже ввійшли в традицію церкви. Відвідування дев’ять сімей, які беруть до себе віруючих з іконою Святої сім’ї на молитву.

На зміну їм прийшов до нас душпастирем працювати о. Мілан Шашік, СМ, а помічниками його були молоді священики, вихідці із Закарпаття, о. Анатолій Товкан СМ, о. Михайло Талапканич СМ. Організовувалися літні табори для оздоровлення та відпочинку дітей і дорослих у Синяку, паломництво два рази в Рим, до Угорщини, в Маріа-Повч, до Львова на зустріч з Папою Іоанном Павлом II.

Великим святом було відзначено день св. Августина у 2000 р. коли о. Мілан Шашік СМ до нас запросив паломників з Польщі і вони привезли в подарунок для римо-католицьких та греко-католицьких храмів ікони Божого милосердя і монстранцію, а також зі Словаччини приїхали учасники духового оркестру.

При настоятелі о. Мілані було з великими труднощами викуплено будівлю від сім’ї Югас для створення Пасторачного центру та закладено фундамент, стіни, дах. Почалося будівництво Карітас.

Богу дякую, що вперше у 2003 році призначається священиком наш юнак о. Новак Віталій СМ, а по його стопах пішов о. Шпак Юрій СМ, а також ще один наш юнак, о. Гал Юрій, який навчався у духовній семінарії в м. Городок.

Отець Мілан Шашік СМ був ініціатором створення Хресної Дороги на пагорбі Гурка. Спочатку був встановлений 9 метровий хрест.

Папа Іоанн Павло II призначає його 6 січня Апостольським адміністратором для греко-католицької церкви. Після владики Мілана настоятелем нашого костелу стає о. Анатолій Товкан СМ. Він зберігає всі добрі починання своїх попередників. Будує каплицю Пречистій Діві у дворі костелу. Організує поїздки на храмові свята.

Після нього адміністратором парафії стає о. Антон Єдінак СМ.

За цей час до нас прийшли працювати священиками о. Адам Строчиньські СМ з Польщі, о. Микола Добра СМ, виходець із села Довге Закарпатської обл. (2010р.), о. Станіслав Ірісік СМ, який проводить реколекції для сімейних пар, вчить молодь як молитися.

Дуже багато роботи зроблено нашим священиком о. Антоном: закінчено Хресну дорогу, завершено будівництво Пасторачного центру, впорядковано церковний двір, просувається будівництво будинку сімейного типу. Влітку діти відпочивали в чудовому санаторію «Водограй» і Пасторачному центрі. Цікаво проводиться дозвілля дітей, походи в природу, катання на санках взимку, новорічні та різдвяні свята, коляди.

Створений під керівництвом о. Миколи Добра СМ і сестрички Клари Кучак благодійну організацію милосердя (АIC).

Діє хор дорослих і дітей, яким керувала сестра Клара, з усією відповідальністю ставлячись до своїх обов’язків. Добрим і прекрасним дизайнером була сестра Анжеліка, багато уваги приділяла оформленню та прикрашанню храму до великих свят, а також щоденної служби. Ми з жалем сприйняли звістку, що й сестра Клара, і сестра Анжеліка направлені працювати до Ужгорода. Багато гарних слів хочеться сказати на адресу молодих місіонерських сестер Катерини, Алени, Улріки, Вінценти, Святослави, Анжеліки, Клари. Це дійсно були чудові, запальні організатори з вивчення катехизму, з підготовки дітей до Першого Причастя, сестри повністю віддавали себе служінню Богові і людям. Вони їздили з дітьми до Словаччини у м. Удавске відпочивати.

У 2005 р. ми приймали паломників з Латвії, які йшли пішки і з великим хрестом і статуями Ісуса та Богородиці, прямували спочатку до Ватикану для благословення Папою Іоанном Павлом II, а потім шлях їх пролягав на Святу Землю.

Доброю традицією у нас є те, що щороку 31 грудня збираємося в храмі з нашим священиком о. Антоном і виявляємо вдячність, молитву Богу за прожитий рік і просимо Божої допомоги в новому році не тільки для своїх віруючих, але і людей доброї волі м. Перечина, нашої держави і всього світу. Опівночі наші дзвони розривають нічну тишу, сповіщають Перечин, що в свої права з Божою допомогою вступає Новий рік.

Активними є наші діти, під час проведення КВК у Середньому, яке завжди пов’язане з життям Ісуса, святих, проводять винахідливі сценки-сміховинки з життя людей. І в 2010 р. в Середньому проводилося подібне християнське змагання.

За все, що відбувалось в нашому храмі св. Августина віруючими, священиками, сестрами ми вдячні Богу, що ніколи не змінили і не втратили віру, що працюємо для порятунку душі.

Святій Трійці, співаємо Осанну! А Матері Божої-славу!

З матеріалів Зіти Бублак (Взято з http://rkc-perechin.ucoz.ua/index/istorija/0-11)

На сьогоднішній день продовжують місіонерську працю в «Ужанській» та «Турянській» долині такі отці місіонери: о. Станіслав Ірісік СМ, о. Антон Єдінак СМ та о. Томаж Важни СМ.