Поздоровлення з Великоднем від Візитатора Віце-Провінції о. Яна Тчопа СМ

Прийміть ці побажання більше як запрошення до розважання/ роздумів у Великодній ранок!

Ювілей нашої харизми спонукає нас замислитись про наше покликання і місію, покладену   на нас, і Паска –  це сприятливий для цього час.

• Великодній ранок є джерелом роздумів про особисте життя кожного з нас

Великодній ранок показує нам, що життя  виявилось сильнішим за смерть, любов виявилась сильніше законів природи. Цей ранок продовжується досі і освітлює темноту ночі. В цій атмосфері Великоднього ранку ми все можемо розпочати знову. Можливо, ми звикли до життя в темряві, і тому ми живемо між істиною і брехнею, між добром і злом, між любов’ю і ненавистю. Кордони цих полюсів нашого життя стираються, розпливається реальність – і ми втрачаємо шлях. Після Великої П’ятниці настає Великодній ранок. Він приносить світло. В променях цього світла можна побачити все більш чіткіше, більш вірно, і звичайно, більш щиро.

• Великодній ранок також показує шлях нашого покликання.

Вранці біля порожнього гробу ми зустрічаємо Ангела, який сидів на відкоченому камені, і сказав: “Нема його тут, бо він воскрес, як ото сам прорік». (Св. Євангеліе від Матея 28:6).

Ангел – благий свідок, який звільняє в людині те, що саме найкраще. Ми є християнами – свідками Воскресіння. Ми нащадки харизми св. Вікентія і всіх досягнень поколінь Вікентійської Родини. Ми ангели благої вістки. Йдучи в світ, ми повинні нести благу вістку – добре слово, слово, яке укріплює, підтримує, пробуджує залишки надії, а інколи і те добро, яке прикрите страхом. Слово, яке оживлює, не вбиває. Йдучи в світ, ми повинні схилятись над людськими стражданнями, бідністю, самотністю… Це наше покликання і наша гідність.

Я бажаю всім нам бути такими ангелами!