Лист на Великий піст 2023

„Зробіть наші родини та наші спільноти місцем передчуття раю”

Дорогі члени Руху Вікентійської родини!,

Нехай благодать і мир Ісуса завжди будуть з нами!

Від створення світу Бог не хотів, щоб людина жила в герметичному середовищі, де не було би зв’язку з іншою людиною, або на якомусь самотньому острові, де не було би руху, де єдиною людиною, яку можна зустріти в цілому світі була тільки вона сама і ніхто інший. Навпаки, від створення світу Бог хотів, щоб люди постійно вступали в стосунки та контакти, потребували одне одного для особистісного зростання, мали інших людей як дзеркала, в яких вони могли б об’єктивніше бачити темні та світлі сторони свого існування. На початку Бог створив чоловіка та жінку, які дали початок родині. Ця універсальна модель «бути разом» відтворювалася в усіх суспільствах протягом всієї історії людства, аж до сьогоднішнього дня.   

Богопосвячені особи часто використовують слово «спільнота», щоб описати родини, які об’єднані в регіони, віце-провінції, провінції та згромадження. Контемплятивні ордени мають такий самий спосіб бути разом, як і ереміти, які проводять більшу частину свого часу фізично наодинці, але належать до спільноти, до родини. Так само світські асоціації використовують різні вирази, такі як група, команда і т. д., щоб підкреслити, що всі члени об’єднані. У цих асоціаціях люди збираються разом навколо спільних цілей, характерних для даної асоціації. Таким чином Бог формує наше життя з дуже конкретною метою, місією.

В основі всього цього лежить одне бажання Ісуса, а це: побачити все людство на «Небесах», у стані «вічного блаженства», у стані «безперервного здійснення наших найбільших мрій і бажань». Наші родини, спільноти, групи, команди тощо є способами досягнення цієї мети. Ось чому ми заохочені брати участь у створенні прекрасних родин, спільнот, груп і команд, щоб співпрацювати з найглибшим прагненням Ісуса.

Св. Вікентій де Поль, містик Милосердя, зробив це «бути разом» важливим елементом нашої харизми та нашої духовності. Насправді життя в спільноті є одним із основних способів життя Вікентійської духовності та харизми. Чим більше серця та енергії ми вкладаємо в розбудову здорових, глибоко духовних і контемплятивних родин, спільнот, груп і команд, тим повніше ми реалізовуємо наші мрії та наші цілі, тим краще виконуємо місію, яку Ісус довірив кожному з нас на землі.

Ми знаємо, що як люди ми не ідеальні. Особливо ми це усвідомлюємо, коли наші різні ідеї, точки зору, пріоритети, характери зустрічаються і замість щастя приносять смуток, розчарування, страждання, неприйняття. Як написав св. Вікентій одному зі своїх братів:

„Якщо ваше пізнання самого себе правдиве, тоді ви повинні вважати себе негідними жити і дивуватися, як Бог може вас терпіти. Смиренність, яка повинна випливати з цього усвідомлення, має спонукати вас ховатися, а не виставлятись напоказ. Благодаті, які Бог дав вам, призначені саме для вас, щоб зробити вас кращим на тому місці та в тому стані, в якому Він вас помістив”¹.

У своєму листі на Великий піст 2017 року я включив роздуми про Пресвяту Трійцю як одну з основ Вікентійської духовності. Я хотів би повернутися до деяких пунктів цього листа, які можуть допомогти нам побудувати здорові, глибоко духовні та контемплятивні родини, спільноти, групи та команди. 

Яке послання несе Тайна Пресвятої Трійці для мене особисто, для моєї родини, спільноти, групи, колективу, до якого я належу?

Ісус допомагає нам зрозуміти Трійцю: її ідентичність, місію та план Отця, Сина і Святого Духа. Це допомагає нам зрозуміти стосунки, що існують між трьома Особами, внутрішній зв’язок, який їх об’єднує, і вплив Пресвятої Трійці на кожну людину окремо, а також на кожну родину, спільноту, групу, колектив.

Коли ми відкриємо та розвинемо, з Божою благодаттю, непорушний зв’язок між Трійцею та окремою особою, між Трійцею та родиною, спільнотою, групою, командою, ми будемо все ближче до ідеальної моделі «стосунків», основних складових нашого життя, де в глибині нашого єства ми єдині з Богом, тобто зі Святою Трійцею та між собою.

Ісус передав нам те, що ми знаємо про Отця, Сина і Святого Духа. І саме Він показав нам Святу Трійцю як досконалий зразок „стосунків”.

Наші роздуми про Пресвяту Трійцю повинні супроводжуватися бажанням і наміром втілити цю досконалу модель «стосунків» у конкретній життєвій ситуації, в якій ми знаходимося в родині, спільноті, групі, колективі, до якого належимо.

Свята Трійця це – ідеальна модель «стосунків». Ісус представляє її нам як ідеал.

Взаємовідносини між Отцем і Сином.

Взаємовідносини між Отцем і Святим Духом.

Взаємовідносини між Сином і Святим Духом.

Взаємовідносини Отця, Сина і Святого Духа.

Що ми бачимо в цих „відносинах”?

1)        Ми бачимо, що увага завжди зосереджена на іншій особі, а не на собі.

2)        Ми бачимо, що пріоритет завжди віддається іншому, а не собі.

3)        Ми бачимо, що похвала, вдячність і захоплення завжди віддаються іншим, а не собі.

4)        Ми бачимо, що кожна з трьох Осіб Пресвятої Трійці завжди виражає потребу співпраці з іншою Особою для виконання місії.

5)        Ми бачимо, що кожна з трьох Осіб Пресвятої Трійці завжди чітко висловлює, що для кожної з них було б недостатньо і безплідно діяти окремо.

Що ця схема стосунків у Трійці говорить мені про моє власне життя:

a)   про мої стосунки з Богом,

б)  про мої стосунки зі спільнотою?

Св. Вікентій навчає нас, як застосувати модель відносин Святої Трійці в нашому житті, у нашій родині, спільноті, групі, команді:

„Якщо ми хочемо мати в собі образ прекрасної Трійці та святі стосунки з Отцем, Сином і Святим Духом, давайте будемо утверджуватися в цьому дусі. Що створює єдність і зв’язок у Бозі, якщо не рівність і окремість Трьох Осіб? А що породжує Їхню любов, якщо не Їхня схожість? І якби між ними не було любові, то що було б у них прекрасного, – каже блаженніший єпископ Женевський. Отже, існує єдність у Пресвятій Трійці: чого хоче Отець, того хоче Син; і що робить Святий Дух, те роблять і Отець, і Син. Вони працюють однаково. Вони мають однакову силу і однаковий спосіб діяти. Це джерело досконалості та наша модель. Давайте прагнути до єдності, і нас багато буде наче одне, і у нас буде свята єдність у множині.

І якщо вже трохи маємо цієї єдності, але замало, то просімо в Бога того, чого нам не вистачає, і подивімося, чим ми відрізняємося один від одного, щоб спробувати бути схожими один на одного і бути рівними; адже подібність і рівність породжують любов, а любов прагне до єдності. Отже, намагаймося мати взаємну прихильність і згоду в оцінці того, що зроблено чи занедбано серед нас”².

 „Живіть так, ніби у вас одне серце і одна душа (Ді 4,32), щоб через єдність духом ви могли бути справжнім образом єдності Бога. Ви всі втілюєте три особи Пресвятої Трійці, тому я прошу Святого Духа, який є єдністю Отця і Сина, бути також вашою єдністю і дарувати вам глибокий мир у протиріччях та труднощах, які так часто трапляються серед бідних. Пам’ятайте також, що це ваш хрест, через який наш Господь веде вас до Себе і до Свого миру. Твою працю всі високо цінують, а добрі люди визнають, що немає на землі праці почеснішої й святішої, коли її виконуєш сумлінно.”³

На доповнення роздумів про Пресвяту Трійцю, фреска, зроблена братом Марком Елдером, CM, біля входу в Генеральну курію Конгрегації Місії Святого Вікентія де Поля в Римі, може допомогти нам поміркувати над способами зміцнення наших родин, спільнот, груп і команд для місії. Ми, як члени Руху Вікентійської родини, запрошені продовжити ще повніше інтегрувати Вікентійську духовність і харизму в наше життя та життя наших родин, спільнот, груп і команд.  

Перше, що впадає в око кожному, хто входить до Генеральної курії зовні, це фреска, розташована біля головного входу в будинок, яка розміщена на чотирьох стінах. На передній стіні бачимо лик св. Вікентія де Поля, що складається з багатьох обличь різних людей, які символічно представляють увесь Рух Вікентійської родини та тих, до кого ми послані служити. Рух Вікентійської родини в будь-який момент історії є безперервним портретом святого Вікентія.

Стіна ліворуч представляє п’ять чеснот, які формують нашу Вікентійську ідентичність: простоту, смирення, лагідність, умертвіння та ревність до спасіння душ. Хоча кожна конгрегація чи асоціація мирян у Вікентійській родині може вибрати деяку з цих чи інших євангельських чеснот, усі вони сприяють і збагачують нашу Вікентійську ідентичність.

На стіні праворуч зображені євангельські ради або, як їх ще називають, обітниці чистоти, убогості та послуху. Кожна людина покликана жити за євангельськими радами відповідно до своєї ідентичності мирянина чи богопосвяченої особи. Одну або кілька додаткових обітниць можна знайти в різних конгрегаціях, наприклад обітницю стабільності, зображену на цій фресці.

Четверта стіна – це стіна головного входу, а точніше стіна виходу з будинку. Що ми на ній бачимо? Вгорі, над головними дверима, можна побачити образ Святого Духа та слово «євангелізувати». Обабіч головних дверей ми бачимо пшеничне поле, де пшениця змішана з такими ж людськими обличчями, які творять портрет св. Вікентія на описаній вище стіні входу.

Дозвольте мені зробити деяке порівняння. Перебуваючи у візантійських храмах, беручи участь у Євхаристії, багатство ікон, фресок, літургійні пісні, свічки, запах кадила та таємничі обряди справляють враження перебування на небі, переживання небесної літургії. Світ поза церквою зовсім інший, але коли ти входиш до церкви і береш участь у Євхаристії, ти потрапляєш на Небо. І тоді, наповнений усіма необхідними благодатями, залишаєш церкву і повертаєшся у світ.

Те саме можна сказати і про фреску, яку ми щойно описали. Сповнені Духом Ісуса, Святим Духом, духовністю та Вікентійською харизмою, ми виходимо – як запрошує нас ця фреска – на пшеничне поле світу, щоб євангелізувати.

Однак перед тим, як ми вирушимо на ці пшеничні поля світу, необхідно, щоб наші родини, спільноти, групи, команди були сформовані за моделлю Пресвятої Трійці, зодягнені в духовність і Вікентійську харизму, щоб були сповнені Святим Духом, і тоді ми вирушимо у світ нести Добру Новину убогим!

„Нехай Він (Бог) обдаровує всіх вас (благодаттю) жити таким чином, щоб прекрасний аромат вашого життя та вашого служіння приваблював багатьох інших, та сприяв зростанню нашої святої духовності!”⁴ 

Ваш брат у св. Вікентії, o. Томаж Мавріч, CM

---

1 – Косте VI, 146; лист 2181 до Брата коадютора, 10 грудня 1656 р.

2 – SVP XII, 257-258; Конференція 206, Про одноманітність, 23 травня 1659 р.

3 – SVP IV, 274; лист 1389 до сестри Анни Гардемонт в Геннебонті, 30 липня 1651 р.

4 – SVP V, 497; лист 1924 до о. Карола Озенне в Кракові, 29 вересня 1655 р.