Skip to main content

Визнаючи соціальні потреби бідних

Знімок екрана 2017-05-14 о 01.15.30

Мізаель Донізетті Поггіолі, CM пише про визнання соціальних потреб бідних

Протягом цього 2017 року, коли ми відзначаємо 400-річчя від початку Вікентійської Харизми, наше покликання і наша відданість закликають нас визнати соціальні потреби бідних.

Соціальні потреби бідних – це такі, що пов’язані із взаємодією з іншими людьми і можуть включати в себе: потребу в друзях, потребу належати до соціальної групи, потребу кохати і бути коханим.

Поняття «соціальної потреби» є культурним і такі потреби можуть бути представлені організаційно і політично, оскільки поняття передбачає визначення деяких моделей споживання і добробуту як «нормальних» і/або «бажаних». Кожне суспільство вирішує, скільки здоров’я або хвороби є прийнятним або неприйнятним, вирішує, який рівень нерівності є прийнятним і вирішує, які пільги будуть надані членам суспільства.  Середня тривалість життя, безпека праці, правовий захист, необхідне житло і одяг, рівень культурної та мистецької грамотності, участь в спортивних активностях … всі ці цінності, які можуть вимагати або можуть не вимагати вузькопрофільних професіоналів, щоб міцно вкоренитися у суспільстві.  Цих самих цінностей також прагнуть (у різній мірі) люди, які є невід’ємною частиною суспільства.

Країни і нації, що розвиваються, де існує велика соціально-економічна нерівність, часто визначаються як такі через їх стандарти щодо основних соціальних потреб. Такі потреби набувають політичного характеру, тобто, вони розглядаються як соціально-економічні права людей, і тому уряд починає реагувати на ці соціальні потреби в формі державної політики.

Соціальні потреби пов’язані з емоційністю людей і їх почуттям належності до групи, а отже включають в себе основні емоційні складові.  Людям потрібно відчувати себе прийнятими і потрібно відчувати себе частиною чогось. Деякі приклади цих потреб – це дружба, близькість (близькі друзі, близькі порадники, близькі довірені), сім’я, організації (клуби, асоціації).  Відсутність цих складових може змусити людей відчувати себе самотніми, занепокоєними і/або пригніченими. Прикладом може бути, коли люди опиняються в скрутному фінансовому становищі і повинні отримати кредит … в таких ситуаціях вони шукають соціального схвалення. Людина є не тільки окремою особистістю, а й соціальною істотою.

Вікентій працював з доступними йому ресурсами і зумів добитися реформ у суспільстві. Вікентій стверджував, що бідні більше потерпають через відсутність організації з надання благодійних послуг, ніж через відсутність благодійників.  Оскільки ми живемо в умовах глобалізованого світу, ми повинні мати ширше бачення реальності, бачення, що допоможе нам поглибити нашу солідарність з нашими братами і сестрами.

Гарві Кокс у своїй книзі «Світське місто» показав, що людина, яка зазнала нападу під час подорожі з Єрусалиму до Єрихону, не була сусідом самарянина. Проте самаритянин допоміг людині ефективно і без сентиментальності. Він не намагався встановити відносини «Я-Ти» з людиною, а лікував його рани і переконався, що у власника притулку залишилося достатньо грошей, щоб продовжувати піклуватися про нього.  Коли соціальні потреби не задоволені, люди втрачають свою особисту і групову ідентичність… люди відчувають себе загубленими і це часто призводить до хаосу в їх особистому житті.

Переклад на англ.: Чарльз Т. Плок, CM

http://cmglobal.org/en/2017/04/19/recognizing-social-needs-poor/

Новини

Яке твоє покликання?
Про покликання місіонера…

Хочеш дізнатися про нас більше або відчуваєш покликання?
Приходь! Подзвони! Шукай нас!

Дізнатися