Skip to main content

Свідоцтво життя – наслідуваня Христа. Бл. Ліндальва Хусто де Олівейра

Бл. Ліндальва Хусто де Олівейра

З навчання святого Вікентія: Ми живемо в Христі завдяки його спасенній смерті. Наше життя в Ньому сховане і пронизане ним. Ми повинні жити як Христос, щоб ми могли померти, як і Він.

* * *

Ліндальва Хусто де Олівейра народилася 20 жовтня 1953 року в Бразилії. Вона була шостою з тринадцяти дітей фермера Жоао Хусто да Фе і Марії Лусії да Фе (у 2014 році її мати була ще жива і мала 91 рік).

Таїнство Хрещення вона отримала 7 січня 1954 року. Перше причастя отримала 15 грудня 1965 року, а в 1971 році стала допомагати виховувати трьох своїх племінників. Її батьки намагалися переконати її до заміжжя в цей період, але вона відхилила розмову і сказала, що вже має трьох синів – трьох дітей її брата, якому допомагала. Олівейра деякий час жила зі своїм братом Джамлою в Наталі, тоді отримала диплом адміністративного асистента в 1979 році. З 1978 році працювала в роздрібній торгівлі, а також як касир на автозаправці. Оскільки її батько в 1982 році тяжко захворів, то допомагала йому в останні місяці його життя. Одного дня батько покликав до себе своїх дітей і просив їх продовжувати віру і присвячувати себе якнайкраще Богові. Помер через кілька годин.

Невдовзі після 1982 року Ліндальва вивчала сестринську справу. У 1986 році відвідала дім Сестер Милосердя і попросилась вступити до них. Це сталося наприкінці 1987 року. Раніше, 28 листопада 1987 року, архієпископ Наталі Нівалдо Монте уділив їй таїнство конфірмації.

28 грудня 1987 року отримала лист від Провінційної Матері Сестер Милосердя, яка прийняла її до спільноти. До постулату вступила 11 лютого 1988 року в Ресіфі.  Новіціат, котрий розпочала 3 червня 1989 року, закінчила 29 січня 1991 року. Писала тоді:  «Як красиво любити Бога і Його матір! Якщо я люблю, моє серце в Бозі. Я можу бачити Бога тільки через людей, з якими я контактую, ким би вони не були. У любові все стає радістю, в гармонії з природою, з розумінням, і тільки в Ньому варто думати про завтра. Коли я так думаю, я бачу істот, тварин, природу, безпечних у любові і милості Бога до невдячного і впевненого в собі людства.»

Ліндальва почала працювати в притулку, який називався «Дон Педро II» в Баїї, де сестри допомагали літнім людям і бідним. Свідки її служіння згадували її як просту, теплу та радісну черницю, яка ставилася до всіх із однаковою відданістю, виконуючи скромну просту роботу для своїх підопічних. Відповідаючи на питання про таємницю радості, яку вона дарувала своїм оточенням, Ліндалва відповіла: «Але я теж страждаю в моєму серці, що належить мені. Обличчя належить іншим і має бути прикрашено усмішкою. Завжди.»   У січні 1993 року в притулку з’явився чоловік на ім’я Август да Сільва Пейхото. Дуже швидко почав переслідувати Ліндальву, незважаючи на всі її зусилля, щоб триматися на відстані від нього під час його лікування. Люди навколо неї переконали її повідомити про це, а 30 березня 1993 року офіційний представник притулку – Маргарита Марія Шива де Азеведо – зробила йому зауваження… Август відповів 9 квітня 1993 року. Того дня – у Велику П’ятницю – Ліндальва брала участь у Хресній дорозі вранці о 4:30 і потім поверталася до притулку на сніданок о 7:00. Август підійшов до неї, коли подавала каву і завдав їй багато ударів ножем. Ліндальва опустилася на землю і кілька разів закричала: Боже, спаси мене!”, а її нападник кричав: “Я повинен був це зробити раніше!” Люди намагалися втрутитися, але Август попередив, що ті, хто б підійшов, будуть вбиті. Потім Август кинув ніж на підлогу вигукнув свідкам: “Вона не хотіла мене!”, а лікареві, якого викликали, сказав: «Ви можете подзвонити в поліцію, я не втечу, я зробив те, що мав зробити». Вбивця сидів на лавці біля притулку і чекав поліцію; після засудження був переведений до психіатричної лікарні. На тілі Олівейри ідентифікували 44 ножові поранення. Її похорон відбувся 10 квітня 1993 року. 2 грудня 2007 року була визнана блаженною як перша черниця із Бразилії.

* * *

Ось свята, яка боролася про захист закону Божого до смерті; вона не боялася погроз переслідувачів, бо Христос був її силою. (вхідний антифон спомину бл. Ліндальви)

* * *

І ось можемо дивитися в очі блаженної, нашої сучасниці. Є яскраві картини, є навіть фільми, на яких можемо побачити усміхнену дівчину в оточенні сучасного обладнання, найсучаснішими об’єктами. Це великий дар: мати святих, які жили так недалеко, у час, коли ми живемо, – як Іван Павло ІІ, як Мати Тереза, і як Блаженна Ліндальва, Сестра Милосердя з Бразилії, котра померла, захищаючи чистоту.

Під час беатифікації Ліндальви Юсто де Олівейра Кардинал Сараїна Мартінес сказав: «У важливій частині постсинодального апостольського нагадування “Sacramentum Caritatis” Папа Бенедикт XVI підкреслив фундаментальний зв’язок між переживанням таємниць Бога і свідченням життя; між досвідом зустрічі з Таємницею Бога, джерелом глибокого захоплення і внутрішньої радості і динамізмом оновленого зобов’язання, що, у свою чергу, призводить до того, щоб дати “свідчення Його любові”. Благословенна Ліндальва запевняє нас ще сильніше, що послідовне і чітке свідчення віруючих є засобом, за допомогою якого правда про Божу любов досягає людських істот в історії, запрошуючи його добровільно прийняти цю радикальну новину». Я бажаю всім і кожному окремо, і я прошу Бога, щоб ви могли нести посмішку і приносити радісне посвячення своїм оточенням і родичам – свідчення радості, що перетворює всіх навколо і, мабуть, найцікавішу спадщину Ліндальви, корениться в невимовну радість близькості ніг Воскреслого Христа, усвідомлюючи, що як діти Бога ми покликані до святості і святість – це шлях для кожного з нас.»

У листі до брата Антонія, алкоголіка, написала колись: «Я молюся за тебе дуже багато, і я буду продовжувати молитися, і якщо необхідно, я виконаю покаяння, щоб ти міг сповнити себе як людину. Наслідуй Ісуса, який, до самої своєї смерті, воював за життя грішників і віддав своє життя не як Бог, а як людина, для прощення гріхів. У ньому ми повинні шукати спокутування. Тільки в ньому варто жити.»

Бог, котрий є любов, є єдиною причиною нашого життя та нашого покликання, єдиним джерелом нашого щастя і всього духовного благополуччя. Треба нам бачити це дуже точно: як тільки ми віддаляємось від Бога,  падаємо. А ми дійсно хочемо стати святими. Тому треба нам всі наше справи робити через Христа і в Христі. Як Бл. Ліндальва Юсто де Олівейра. Навіть якби це мало привести нас – як і її – на хрест.

 

Новини

Яке твоє покликання?
Про покликання місіонера…

Хочеш дізнатися про нас більше або відчуваєш покликання?
Приходь! Подзвони! Шукай нас!

Дізнатися