Skip to main content

Пікнік З бездомними – 2018

Гарна погода, березова галявина у лісі, гарячі серця волонтерів, отців і сестер, радість і мир – такою була атмосфера пікніку з бездомними.

19 травня в Києві відбувся “Пікнік з бездомними”. Вже п’ятий рік поспіль це свято організовують Сестри Чудотворного Медальйону з отцями Місіонерами Конгрегації Місії св. Вікентія де Поля та волонтерами Благодійного Товариства св. Вікентія де Поля.

Програма пікніка включала невелику катехезу, обід і розваги на свіжому повітрі. Організатори підготували пісні, розваги, ігри, а ресторан “Остання Барикада” приготував гарячий обід. За два тижні бездомні, які приходять у Пункт обігріву, отримали запрошення на цей захід, якого чекають завжди з нетерпінням.

Пікнік розпочався з катехези о. Михайла Талапканича СМ про Воскресіння. «А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша» – процитував отець апостола Павла. Він наголосив, що без Воскресіння не було б ні пікніку, ні покликань сестер чи монахів, ні кожного з нас. Отець Михайло також запевнив про присутність Бога на цьому святі, бо «де збираються християни в ім’я Бога, там Бог посеред них є».

Також отець розповів про реабілітаційний центр у Федорівці, де алко-, наркозалежні люди під час перебування там думають про власне Воскресіння – із гріхів та залежностей. Заохотив тих, які потребують допомоги, відвідати центр. На закінчення катехези побажав кожному «сильно повірити в Ісуса Воскреслого та дбати про свою душу».

Після молитви «Отче Наш» під супровід гітари співали всі разом «Червону руту», «Ой чорна я си чорна» та інші народні пісні. Разом танцювали, раділи, сміялись під час конкурсів та ігор.

Кожен поїв гарячі сосиски, які так смачно приготували «шеф-кухарі» Руслан і Ваня, а потім і гарячий обід та смачну випічку. Пообідавши, почали гру на спілкування «Ангейм». У невеликих групах спілкувалися, відповідали на питання про різні моменти в житті, про те, що робить їх щасливими, чи почувають себе самотніми, про що мріють, що б зробили якби мали такий шанс та багато інших не менш цікавих питань…

За плечима гравців відчувався досвід – і багатьох важких моментів та несправедливості, і радісних згадок та хвилин колишнього і теперішнього життя. Пан Антон на питання про його мрію, сказав, що все життя хотів бути архітектором, але так і не став. Але він досі малює для себе, робить ескізи. Пан Федір розплакався при питанні про найщасливіший день в його житті, сказавши про народження дочки, а пан Сергій на закінчення гри підсумував, що «ми різні, і живемо у «різних вимірах», тому й відповіді відрізняються від ваших (волонтерів)». Волонтерка Христина впевнена, що «Бог створив нас на свою подобу і всі ми одинакові, а потім кожен вибирає свій шлях».

Метою пікніка є спілкування тих, хто допомагає і тих, хто потребує допомоги, можливість відкритись, знайти підтримку, може навіть знайти друга. Цей пікнік – час, коли ми всі стаємо рівними, вільними від статусів, достатку, просто Божими дітьми. І тут немає ні кращих, ні гірших. Коли всі почуваються друзями, друзями на пікніку.

Закінчився пікнік солодкими подарунками, обіймами на прощання і словами вдячності. З усмішками на обличчі, підкріплені фізично і духовно, усі повернулися додому: хтось у будинок, хтось у притулок, а хтось знову на вулицю.

Оксана Павелко, волонтерка Школи Волонтерів

Новини

Яке твоє покликання?
Про покликання місіонера…

Хочеш дізнатися про нас більше або відчуваєш покликання?
Приходь! Подзвони! Шукай нас!

Дізнатися