Skip to main content

Свята Луїза де Маріяк (1591-1660)

Lujza_de_Marillac2

Народилася 12.08.1591 року в Парижі. Луїза була позашлюбною дочкою Луї де Маріяка, члена знатної і впливової дворянської сім’ї. Її брат був дуже впливовою особою при дворі королеви Марії Медічі, один дядько став канцлером, а другий – маршалом Франції. Луїза не знала своєї справжньої матері і, хоча і була визнана батьком, не отримала спадщину у зв’язку з незаконним народженням.

Після того, як Луї де Маріяк одружився вдруге, він помістив її на виховання в домініканський монастир у Пуассі неподалік від Парижа, де її тітка була черницею. Завдяки цьому вона отримала можливість глибокого духовного розвитку, а також чудову освіту. У монастирі в дівчини виникло бажання стати черницею.

Коли Луї де Маріяк помер, він залишив після себе зовсім небагато коштів і, зважаючи на їх обмеженість, Луїзу віддали в пансіон, де у неї була можливість навчитися майстерності домоведення і розвинути організаторські здібності. Ці навички гармонійно доповнили її чудову освіту і приготували для майбутнього служіння. Однак її спроби стати черницею зазнали невдачі, родина наполягла на її заміжжі. У 1613 році Луїза стала дружиною Антуана Ле Гра, знатного дворянина, секретаря королеви. Того ж року в них народився син. У 1623 році чоловік Луїзи важко захворів і опинився прикутим до ліжка, вона доглядала за ним протягом двох років аж до його смерті в 1625 році.

Після смерті чоловіка Луїза відчувала себе розгубленою і невпевненою в майбутньому. Спочатку вона перебувала під духовним керівництвом святого Франциска Сальського і з часом ствердилася в думці присвятити життя допомозі знедоленим. Одного разу під час молитви в церкві св. Миколи в Шардоне свята отримала осяяння й усвідомила, що її місце там, де вона зможе служити ближньому разом з такими ж, як вона, і що в майбутньому повинен виникнути організований рух. Вона описала цю подію як «світло» на листі пергаменту, який завжди тримала при собі в нагадування, що всупереч усім труднощам, Бог керує її життям. У цьому осяянні Луїза побачила також і священика, в якому пізніше впізнала Вікентія де Поля, у майбутньому її сповідника і соратника.

У 1629 році Вікентій де Поль запропонував Луїзі де Маріяк взяти участь в організації роботи жіночих благодійних асоціацій і чоловічих братств у парафіях і періодично відвідувати їх, щоб забезпечити якість допомоги. Вона також вивчала рахунки та звіти адміністраторів і спонукала працівників щоб в особі бідних, яким вони служать, бачили Христа. Уся ця робота дозволила Луїзі де Маріяк набути неоціненного досвіду і приготувала її до того, щоб взяти на себе відповідальність за орден, який зароджувався. Виконуючи цю місію, вона краще познайомилася з потребами убогих і отримала можливість розвинути свій вроджений організаторський хист.

Згодом вона розробила ефективну інфраструктуру для надання допомоги бідним. Особливо значимий її внесок у справи освіти і виховання дівчаток-сиріт та дівчаток з бідних сімей. У 1633 році Луїза створила у своєму паризькому особняку притулок для знедолених дівчат з провінції, які почали допомагати майбутній святій у її благодійній діяльності. Того ж року за порадою і сприянням Вікентія де Поля ця громада була перетворена в жіноче Згромадження «Дочок Милосердя» (нині найбільше, найчисельніше релігійне жіноче товариство у світі). Луїза де Маріяк стала його першою настоятелькою.

До своєї смерті вона очолювала будинок товариства в Парижі і жертвувала собою, доглядаючи за хворими. Померла Луїза де Маріяк 15 березня 1660 року в Парижі. До лику блаженних була зарахована 09.05.1920 р., а 11.03.1934 р. – до сонму святих.

Яке твоє покликання?
Про покликання місіонера…

Хочеш дізнатися про нас більше або відчуваєш покликання?
Приходь! Подзвони! Шукай нас!

Дізнатися