Skip to main content

Блаженна Марта Вєцка (1874-1904)

marta-wecka2

С. Марта Вєцка жила і працювала в лікарні у м. Снятин, Івано-Франківської обл., і похована на місцевому кладовищі. Сестра Марта стала блаженною виконуючи звичайну непомітну роботу.

Блаженна сестра Марта Вєцка народилась 12 січня 1874 р. в Новому Вєцу на Помор’ї і була третьою дитиною із тринадцяти. Шостого дня після народження була похрещена в філіальному костелі у Щодрові. Під час хрещення вона отримала імена: Марта Анна.

ЖИТТЯ І РОДИНА

Родинний дім Марти відзначався відкритістю й гостинністю. Щоденно практикувалась спільна вечірня молитва, до якої залучали також прислугу та всіх присутніх. У школі Марта позитивно впливала на своїх подруг не тільки словом, а насамперед своєю поведінкою. Була доброю і зразковою ученицею. Відзначалася особливою послужливістю щодо інших. Першу сповідь і св. Причастя прийняла 3 листопада 1886 року. Відзначалася винятковим духом молитви. Отець Мар’ян Домбровський, підготовляючи Марту до таїнства сповіді, прищепив їй глибокий культ до св. Йоана з Непомук. Він став для Марти особливим покровителем і опікуном. Невеликий садок, де була його статуя, став для неї улюбленим місцем молитви. Там знаходила необхідну для молитви тишу.

У збережених спогадах про життя Марти Вєцкої підкреслюється, що вона довго і часто молилася перед статуєю св. Йоана з Непомук, щоденно вдома молилася на розарії та брала участь в богослуженнях і літургіях не тільки в неділю, а й протягом тижня, і то обов’язково з прийняттям Святого Причастя.

НОВИЙ ГОРИЗОНТ ПОКЛИКАННЯ

У п’ятнадцять років Марта забажала відповісти Богу на Його покликання і вступити до Згромадження. Написала прохання до сестер в Хелмні. Отримала відповідь із запрошенням на свято Різдва Господнього і за згодою батьків пережила свята Різдва Господнього 1890 року в гроні сестер. Повернувшись до рідного дому, з болем на серці сказала: «… охоче би там залишилася, але через молодий вік змушена зачекати, оскільки сестра настоятелька пообіцяла прийняти її аж через два роки».

За кілька місяців перед вступом до Згромадження Марта написала лист до сестри настоятельки у Кракові. У своєму листі попросила прийняти її разом із подругою до Згромадження. Відповідь була позитивна. Після короткого постуляту вони отримали одяг семінаристок і розпочали формацію в новіціяті. Дев’ять місяців інтенсивного входження в дух Згромадження, і життя сестер було увінчане облечинами в повне вбрання Дочок Милосердя та скеруванням їх до служіння убогим.

СЛУЖІННЯ В ШПИТАЛЯХ

Сестру Марту Вєцку направили до лікарні у Львові, яка могла прийняти понад тисячу хворих, серед яких працювало п’ятдесят сестер. Сестра Марта переймала медсестринський фах від старших, досвідчених сестер. Здобувала також потрібні уміння, асистуючи під час операцій і медичних оглядів. Львівська лікарня стала для неї прекрасною школою.

Сестра Марта хотіла бути не тільки доброю і корисною медсестрою, а й прагнула теж впливати духовно. Здобувала вміння не лише обслуговувати хворих, а й наближувати їх до Бога через добру сповідь, святе Причастя і таїнство хворих. Цій формі апостольства була вірна до кінця життя.

15 листопада 1894 року сестра Марта розпочинає працю в лікарні у Підгайцях.

У цьому місті готувалася також до обітниць, які склала 15 серпня 1897 року. Склавши їх, написала родичам: «Щодо мене, то я не в стані описати мого щастя. Охоче хотіла би про це вам, мої найдорожчі, передати кількома словами: хто може зрозуміти це щастя, яке більше за усе на землі, аби єднатися з Возлюбленим? Тих кілька благих слів про мене вистачить: Милий є моїм, а я вся Його. Аби я тільки якнайшвидше могла з’єднатися з Ним у небі».

19 жовтня 1899 року сестра Марта Вєцка була переведена з Підгайців до лікарні в Бохні, де працювала біля хворих. Професійно піклувалася про їхнє здоров’я, а насамперед дбала про їх спасіння. Настоятелька сестра Марія Хабло згадувала: «Важко описати, скільки докладала старання, щоби схилити важко хворих до сповіді, до прийняття святих таїнств, і тверді серця розбивалися від її слів та щиро єдналися з Богом».

4 липня 1902 року сестра Марта прибула до Снятина, щоби там теж працювати серед хворих. Мала за плечима кількалітній досвід. Швидко сприйняли її як фахову, жертовну медсестру, на яку з довірою могли покластися лікарі.

ВІДВАГА МИЛОСЕРДЯ

Навесні 1904 року у лікарні перебувала жінка, хвора на плямистий тиф, яка після одужання повернулася додому. Після цього замкнули ізолятор і очікували на дезінфекцію. Це мав зробити найнятий до лікарні наглядач. Оскільки це був чоловік, який мав на утриманні зі своєї праці дружину і дитину, то сестра Марта виконала замість нього цю функцію, щоби він випадково не захворів. Вже наступного дня відчула ослаблення і температуру. Не зважаючи на лікарську допомогу і заступницькі молитви, після нетривалої хвороби відійшла до Бога.

КУЛЬТ ДО БЛ. МАРТИ

Похована на снятинському цвинтарі, поблизу каплички шанованого нею св. Йоана з Непомук. Смерть сестри Марти вважається героїчною пожертвою з любові до ближнього. Вірні приходили до її могили, щоби надалі довіритися її опіці, щоби просити про допомогу і заступництво в Бога у різних своїх потребах, подібно як це чинили за її життя. Вірили, що вона «буде зараджувати їхній недолі, хворобам і бідам».

З часом з’явилися перші підтвердження про отримані через її заступництво ласки. Тоді в провінційному Архіві Дочок Милосердя у Кракові з’явився опис 270 ласк, отриманих через її заступництво.

Коли у 1945 році костел у Снятині перетворили на кузню, а до найближчого костелу в Чернівцях було 35 км, могила Сестри Марти набрала ще більшого значення. Вона стала не тільки осередком культу, але й замінювала храм.

Біля її могили зажди збиралися люди різних національностей і віросповідань. Навіть можна ствердити, що це місце їх єднало. Тут ніколи не було розбрату і суперечок. Тут завжди відчувалася єдність перед Богом, говорять свідки.

ЧЕСНОТИ СЕСТРИ МАРТИ

У щоденній службі ставали наочними її особливі дари: пророцтво про майбутнє, проникнення і читання в людських душах, а насамперед дар дійового апостольства. Воно проявлялося в умінні підготувати до сповіді. Це служіння виконувала як серед хворих, так і тих, хто приходив до неї за порадою отця настоятеля в Підгайцях і в Снятині. Сестра Марта мала теж особливий надприродний дар ефективного переконання про правдивість християнського вчення, про потребу прийняття святого хрещення і переміни життя, згідно з наукою на підставі Євангелія. Один хворий, хоча і неохоче та з великим застереженням, прийняв допомогу сестри Марти, яка за відсутності лікаря склала і закріпила йому зламану ногу. Під час лікування спостерігав за її поведінкою, жертовною працею серед хворих, сумлінністю у виконанні своїх обов’язків, а після виходу з лікарні назвав її «Святою сестрою зі Снятина».

Сестра Марта Вецка прожила неповних 30 років, з яких 18 була в родинному середовищі, а 12 у Згромадженні Дочок Милосердя св. Вікентія де Поля. Вміла легко налагоджувати контакти з хворими. Була для них поблажливою і тактовною, дуже опікувалася, тому хворі без огляду на віросповідання і національність називали її своєї справжньою добродійкою – “матушкою”.

За рішенням Святішого Отця Бенедикта ХVI беатифікація сестри Марти Вєцкої відбулась у Львові 24 травня 2008 р.

Сьогодні вона є блаженною. Для нас це означає, що можемо просити її про заступництво, допомогу в наших потребах. На її могилу до сьогоднішнього дня приходять мешканці Снятина та сусідніх місцевостей, незважаючи на вік, віросповідання чи національність. С. Марта завжди допомагає їм в різних потребах.

Яке твоє покликання?
Про покликання місіонера…

Хочеш дізнатися про нас більше або відчуваєш покликання?
Приходь! Подзвони! Шукай нас!

Дізнатися